позичальник
ПОЗИЧА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто бере у кого-небудь щось у позику.
За договором позики одна сторона (позичкодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) гроші чи .. речі (Цив. кодекс УРСР, 1950, 38);
— Легко живеться таким позичальникам, як голові в «Маяку» [що все позичає в сусідів] (Коп., Земля.., 1957, 78).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- позичальник — позича́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- позичальник — -а, ч. Той, хто бере у кого-небудь щось у позику. Великий тлумачний словник сучасної мови
- позичальник — ПОЗИЧА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто бере у кого-небудь щось у позику. За договором позики одна сторона (позичкодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) гроші чи .. Словник української мови у 20 томах
- позичальник — Позича́льник, ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- позичальник — рос. заемщик одержувач кредиту, позички; сторона в кредитній угоді, що бере на себе зобов'язання повернення позичених грошей (майна) і сплати процента. П. може бути держава, юридична особа, громадянин. Eкономічна енциклопедія