позначати

ПОЗНАЧА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПОЗНА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОЗНА́ЧИ́ТИ, а́чу́, а́чи́ш, док., що, рідше кого.

1. Значи́ти, мітити що-небудь якимсь чином.

Сапери групами снують по всій висоті .. з довгими міношукачами в руках. Позначають мінні поля, прокладають проходи бійцям (О. Гончар);

– Оддай мені яйця, злодійко!.. – Це моя курка нанесла .. – А хіба ж твоя курка їх позначила, чи що? (І. Нечуй-Левицький);

Доки він позначає на карті окопи, я йду вперед (О. Донченко);

Глибини озер позначають цифрами в метрах (з навч. літ.);

Позначила [Галочка] всі свої речі, а на хусточках вишила навіть квіти (О. Іваненко);

// Показувати на кого-, що-небудь.

[Один лицар:] Ми просимо, щоб ви сами сказали, Хто має вам служить в которім танці .. [Анна:] Я вас, панове, позначу рукою, хай всяк свою чергу запам'ятає (Леся Українка);

// Називати, вказувати що-небудь.

Позначати індекс поштового відділення;

// Давати чому-небудь якесь умовне вираження.

Позначити невідоме іксом;

// рідко. Заздалегідь призначати що-небудь.

Товариш, бачте, позначив йому під містом, де зобачитись, та він .. не знайшов (Марко Вовчок);

// перен. Наділяти якими-небудь відмітними ознаками, рисами і т. ін.

Невірно думати, що сама лише природа – спокійна й байдужа – могла б позначити Туманяна своєю печаттю, з якою б йому легко було прийти до самосвідомості (П. Тичина);

// перен., рідко. Намічати, робити відомим.

– Про це ще поговорим, Ще поміркуємо. Як з міста поверну.., Усе вам розкажу і позначу шляхи вам (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).

2. Указувати на розташування, місцезнаходження чого-небудь.

Далеко в морі горіли червоні й зелені вогні. Вони позначали вхід до порту (В. Собко);

– Тільки кості ваші, випалені сонцем, обвіяні вітрами, позначать пройдену вами страшну путь!.. (П. Колесник);

// Служити знаком, який виділяє що-небудь.

Міст війна порвала динамітом. Немов хребтом, надвоє перебитим, він боротьби позначує рубіж (І. Гончаренко).

3. Робити доступним зорові, помітним, видимим.

Світло хистко позначало тіні на округлій лисині (О. Ільченко).

4. Служити відмітною, характерною ознакою, бути відмітною, характерною особливістю кого-, чого-небудь.

Українська поезія виробила і ту виразну окресленість національного художнього обличчя, яка позначає її в наш час (з наук. літ.).