познімати
ПОЗНІМА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. що. Дістати, взяти зверху, з поверхні чого-небудь усе або багато чого-небудь, що там лежить, висить, стоїть і т. ін.
– Познімала я образи і повиносила у комору (О. Стороженко);
Титар познімав з воза горшки, миски, макітри, ринки, глечики, покришки й порозставляв той крам кругом ганку (І. Нечуй-Левицький);
М'ясо найкраще тим часом спекли і з рожен познімали, Кожному пайку дали (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
2. що. Скинути з себе чи з кого-, чого-небудь усе або багато чогось, що надіте, пов'язане і т. ін.
Що було на ній до вінця позичено, чи плахта, чи свита, чи намисто, чи скиндячки, то усе люди своє познімали (Г. Квітка-Основ'яненко);
Ось ми коням познімали Мокрі пута з ніг (І. Франко);
Люди познімали з плечей торби, розташувалися на короткий відпочинок (Григорій Тютюнник).
3. що. Зрізавши, зрубавши, спилявши і т. ін., видалити з поверхні все або багато чого-небудь, що її покриває чи становить верхній шар чогось.
Навіть шкір не познімав [Тодір] із них [лошат]: не тому, що боявся хвороби, а того, що не зміг би без сліз обдирати свої надії (М. Стельмах);
// Зібрати після достигання все або багато чого-небудь (плоди, овочі і т. ін.).
4. кого. Усунути, збити (пострілом, ударом і т. ін.) всіх або багатьох.
Ми познімали караули, підперли двері і почали кидати у вікна запалені віхті соломи (Ю. Яновський);
– Даю тобі секретне завдання – познімати по фінському фронту всіх “зозуль” [снайперів], бо від них немає життя (Григорій Тютюнник).
5. кого. Відвести, відкликати звідкись, перевести в інше місце всіх або багатьох.
– Машина сама жати не буде, людей до неї треба. А людей ми не дамо. Треба буде, то й строкових познімаємо (А. Головко).
6. кого. Звільнити, усунути (з посади) всіх або багатьох.
Новий голова вирішив здобутки садівників використати у власних інтересах... То й почав кривдити, дискредитувати цих людей, а згодом і з роботи познімав (Я. Гримайло).
7. кого, що. Відмовитися від чогось, раніше запропонованого, сказаного і т. ін. (про всіх або багатьох).
Познімати кандидатури із списку для голосування.
8. що. Відтворити, скопіювати все або багато чого-небудь.
Познімати копії з карт.
9. кого, що. Сфотографувати все або багато чого-небудь, усіх або багатьох.
10. Робити зйомку якийсь час.
Значення в інших словниках
- познімати — позніма́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- познімати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Дістати, взяти зверху, з поверхні чого-небудь усе чи багато чого-небудь, що там лежить, висить, стоїть і т. ін. 2》 Скинути з себе чи з кого-, чого-небудь усе чи багато чогось, що надіте, пов'язане і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- познімати — ПОЗНІМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Дістати, взяти зверху, з поверхні чого-небудь усе або багато чого-небудь, що там лежить, висить, стоїть і т. ін. — Познімала я образи і повиносила у комору (Стор. Словник української мови в 11 томах
- познімати — Позніма́ти, -ма́ю, -єш гл. Снять (во множествѣ). Познімали страву і поставили оріхи на стіл. Кв. Познімай сорочки з тину, — вже посохли. Харьк. От ми й стали коло шляху і шапка познімали. ЗОЮР. І. 253. Словник української мови Грінченка