1. Орфографічний словник української мови

познімати

позніма́ти

дієслово доконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. познімати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Дістати, взяти зверху, з поверхні чого-небудь усе чи багато чого-небудь, що там лежить, висить, стоїть і т. ін. 2》 Скинути з себе чи з кого-, чого-небудь усе чи багато чогось, що надіте, пов'язане і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. познімати — ПОЗНІМА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. що. Дістати, взяти зверху, з поверхні чого-небудь усе або багато чого-небудь, що там лежить, висить, стоїть і т. ін. – Познімала я образи і повиносила у комору (О. Словник української мови у 20 томах
  3. познімати — ПОЗНІМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Дістати, взяти зверху, з поверхні чого-небудь усе або багато чого-небудь, що там лежить, висить, стоїть і т. ін. — Познімала я образи і повиносила у комору (Стор. Словник української мови в 11 томах
  4. познімати — Позніма́ти, -ма́ю, -єш гл. Снять (во множествѣ). Познімали страву і поставили оріхи на стіл. Кв. Познімай сорочки з тину, — вже посохли. Харьк. От ми й стали коло шляху і шапка познімали. ЗОЮР. І. 253. Словник української мови Грінченка