1. Словник української мови у 20 томах

поконець

ПОКОНЕ́ЦЬ, прийм., діал.

Скраю; на краю.

Він [Юра] був саме поконець села (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поконець — по конець (треба: поконець (169) — край (чого) [MО,V] Словник з творів Івана Франка
  2. поконець — поконе́ць прийменник скраю незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
  3. поконець — див. кінець Словник синонімів Вусика
  4. поконець — прийм., діал. Скраю; на краю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. поконець — ПОКОНЕ́ЦЬ, прийм., діал. Скраю; на краю. Він [Юра] був саме поконець села (Фр., IV, 1950, 419). Словник української мови в 11 томах