1. Словник української мови у 20 томах

покулений

ПОКУ́ЛЕНИЙ, а, е, діал.

Дієпр. пас. до поку́лити;

// у знач. прикм.

Хвилю стояла [Анна] мовчки, випростовуючи свою високу стать та розправляючи покулені пальці (І. Франко);

Їх покулені постаті, зарослі, занедбані обличчя, крайня зневіра пригадували ту худобину, що призначена на неминучу смерть (Мирослав Ірчан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покулений — поку́лений дієприкметник діал. Орфографічний словник української мови
  2. покулений — -а, -е, діал. Дієприкм. пас. мин. ч. до покулити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покулений — ПОКУ́ЛЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до поку́лити; // У знач. прикм. Хвилю стояла [Анна] мовчки, випростовуючи свою високу стать та розправляючи покулені пальці (Фр. Словник української мови в 11 томах