покулений
ПОКУ́ЛЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до поку́лити;
// У знач. прикм.
Хвилю стояла [Анна] мовчки, випростовуючи свою високу стать та розправляючи покулені пальці (Фр., V, 1951, 174);
Їх покулені постаті, зарослі, занедбані обличчя, крайня зневіра пригадували ту худобину, що призначена на неминучу смерть (Ірчан, II, 1958, 215).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- покулений — поку́лений дієприкметник діал. Орфографічний словник української мови
- покулений — -а, -е, діал. Дієприкм. пас. мин. ч. до покулити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- покулений — ПОКУ́ЛЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. до поку́лити; // у знач. прикм. Хвилю стояла [Анна] мовчки, випростовуючи свою високу стать та розправляючи покулені пальці (І. Словник української мови у 20 томах