1. Словник української мови у 20 томах

покірливо

ПОКІ́РЛИВО.

Присл. до покі́рливий.

[Хор дівчат:] Горе тому, хто не склонить покірливо Гордеє чоло богині до ніг! (Леся Українка);

Вона завсігди вигонить його вранці. Він покірливо йде і зачиня за собою двері (Б. Грінченко);

– А ви працюйте, як належить хлопам, і покірливо виконуйте його накази (З. Тулуб).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покірливо — Присл. до покірливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. покірливо — покі́рливо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. покірливо — ПОКІ́РЛИВО. Присл. до покі́рливий. [Хор дівчат:] Горе тому, хто не склонить покірливо Гордеє чоло богині до ніг! (Л. Укр., І, 1951, 158); Вона завсігди вигонить його вранці. Він покірливо йде і зачиня за собою двері (Гр. Словник української мови в 11 томах
  4. покірливо — Покірливо нар. Покорно, смиренно, со смиреніемъ. Сповідаюсь вам щиро та покірливо. К. ЦН. 220. Словник української мови Грінченка