поламати

ПОЛАМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

1. Згинаючи або б'ючи з силою, розділити щось на частини або відділити частини чого-небудь.

Ухопив [писар] тую хворостину, поламав, потрощив її на шматочки (Г. Квітка-Основ'яненко);

Щоб чим Грицькові дозолити, .. то кийок мережаний поламає [Василь], то пужално цяцьковане закине, то м'яч украде (Панас Мирний);

Хлопчику мій – вояко! Знищити деревце – Це не геройство ніяке .. Роки ростили люди, Ти ж поламав за мить... (І. Нехода);

// Зруйнувати, ліквідувати що-небудь.

Старі ворота поламав Чіпка, а приробив дощані (Панас Мирний);

Нашу хату давно поламали (В. Сосюра);

// Порушити частково або повністю цілість кістки, кісток; покалічити.

Не чули, що й забилися, хоч гупнувся кожен здорово. Але були цілі, нічого не поламали собі (Б. Грінченко);

Мишка забрала швидка допомога. Хлопчик поламав ногу (Д. Ткач).

2. Виламати все або багато чогось.

Чи я в лузі не калина була, Чи я в лузі не червона була? Взяли ж мене поламали І в пучечки пов'язали – Така доля моя! (з народної пісні).

3. розм. Ламаючи, зробити непридатним для використання; зіпсувати, пошкодити.

– Ой, паничу, помаленьку злазьте, бо воза поламаєте! – сказав погонич (І. Нечуй-Левицький);

– Уроків я й по музиці не люблю, я поламав скрипку, і мене вигнали з музгуртка (О. Іваненко);

// безос.

Я бій з фашистами веду – уклав я їх немало, але осколком – на біду – гвинтівку поламало (І. Гончаренко).

4. Ламати якийсь час.

– А я поки що за Любу поламаю кукурудзу, бо ламатиме вона тут до ранку, а норми не виконає!.. (П. Автомонов).

5. перен. Порушити порядок розташування.

Задні натиснули на передніх. Поламали ряди (Я. Качура).

6. перен. Рішуче відкинути, зруйнувати, знищити що-небудь традиційне, звичне, усталене і т. ін.

Чухрай рішуче поламав традицію: все його “Чисте небо” [кінофільм] побудоване майже виключно на крупному плані (з наук. літ.);

* Образно. Ми поламали кайдани століть, Гніту розбили твердині, Та Переяславська Рада стоїть В пам'яті й нині (М. Рильський);

// Частково або повністю ліквідувати що-небудь властиве, притаманне і т. ін. комусь.

Поламати волю;

// Відмовитися від раніше прийнятого, зрадити чому-небудь.

– Мені здається, що я стану або другою зовсім людиною, або поламаю віру... (І. Нечуй-Левицький);

// Не дотриматися чогось обіцяного, порушити його.

– А як же з ними [товаришами] розв'язатись?.. присягу поламати? Од такої думки знову обхопить його [Чіпку] сум (Панас Мирний);

– Кажуть, що вже пообіцяв він видати свою дочку Інгігерду за норвезького короля Олафа Товстого. Але хай поламає своє слово, раз до нього засилає послів руський князь (П. Загребельний).

(1) Бода́й тобі́ ру́ки і но́ги полама́ло! безос. – уживається як лайка.

– Куди ти тютюн ламаєш, бодай тобі руки і ноги поламало! (О. Довженко).

◇ Лама́ти / злама́ти (перелама́ти, полама́ти і т. ін.) хребе́т див. лама́ти;

Лама́ти / злама́ти (полама́ти, облама́ти і т. ін.) зу́би див. лама́ти;

Лама́ти / злама́ти (полама́ти) [собі́] язи́к (язика́) див. лама́ти;

Лама́ти / полама́ти (злама́ти, розлама́ти і т. ін.) пу́та див. лама́ти;

Лама́ти (пору́шувати) / злама́ти (полама́ти, пору́шити) [своє́] сло́во див. лама́ти;

(2) Полама́ти (переломи́ти) / лама́ти ре́бра (кістки́) – сильно побити кого-небудь.

Всі обурювались вчинком невідомого, шофери нахвалялись ребра поламати (О. Гончар);

Всі з його сміються, діти дражнять, а він [Хомка] їм свариться кістки переломити (Панас Мирний);

Ще й досі топче землю Інокентій Гамалія, на старість бороду викохав, як просяний віник, а замолоду парубкам ребра ламав (Григорій Тютюнник);

(3) Полама́ти спи́са (д) див. лама́ти.