полиновий

ПОЛИНО́ВИЙ, рідко ПОЛИНЕ́ВИЙ, а, е.

Прикм. до поли́н, поли́нь.

Із бур'янів, весь сивий від полинового пилку, вилазить Денис (Григорій Тютюнник);

Настойка з полиневого цвіту виганяє з тіла будь-яку лихоманку (Ю. Яновський);

// Власт. полину, полиню; такий, як у полину, полиню.

Роса на траві мала вже полиновий колір перших приморозків (Ірина Вільде);

В кожному шматку хліба люди мусять відчувати гіркуватий полиновий присмак (М. Руденко);

Сивітимуть знов удалині високі могили, віятиме вітер полиневим духом, хлюпатиме степ колоссям в обличчя (А. Головко);

// Вигот. з полину, полиню.

Істотними лікувальними речовинами .. вважають полинове ефірне масло і гіркі речовини (з наук. літ.);

Я, мов досвідчений лікар, що, в кубку підносячи дітям Прикрий напій полиновий, .. Спершу обмазує вінця густим нерозсиченим медом (М. Зеров);

// Насичений запахом полину, полиню.

З різнотрав'я чудового Травень сіна надбав, Вітерця полинового Нам від серця подав (П. Усенко);

// Вкритий полином, полинем.

Нові ми садимо ліси на давніх межах полинових (М. Рильський);

Греки втомлено попадали, поприлягали на полиновому схилі могили (О. Гончар);

На околиці міста, за яким починається полиневий степ, рівними вулицями розкинулось селище (І. Цюпа).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me