политий

ПОЛИ́ТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до поли́ти 1, 4.

Каменем вислані улиці, зранку политі, щоб не куріли, вилискувались на сонці широкими сірими кругляками (Панас Мирний);

При болях у вусі, ревматичних болях і подагричних опухах роблять гарячі обкладки з маленьких мішечків, наповнених порівну сумішшю квіток бузини чорної і ромашки і политих кип'ятком (з наук. літ.);

Шелестить, шумить Зелений мис, щедро политий тропічними зливами (М. Руденко);

Знайде [малеча] кущик іще не политий – хлюп! – і знов до шаплика (А. Головко);

// у знач. прикм.

А під тином, де не скопано, свій особливий, ніким не саджений і не политий город (О. Донченко);

// поли́то, безос. пред.

Пізніше, коли все поле буде полито, складуть акта. І коли якість буде визнана відмінною, – тракторист-машиніст і поливальник одержать премію (з газ.).

◇ (1) Поли́тий кро́в'ю:

а) який зазнав багато горя, страждань; згорьований.

І постане на згарищах, на руїнах, на кладовищах, на политій кров'ю благородній землі нова наша Україна ще прекрасніша, ще дорожча на радість усьому світові (О. Довженко);

Кров'ю галицька земля полита, Вся – неначе згарище одно (Д. Павличко);

Рясно полита кров'ю земля Європи за роки двох світових воєн (з газ.);

б) (кого) відвойований, здобутий важкою боротьбою.

Порослі травою окопи не дають забути, що земля ця полита кров'ю наших солдатів, які стояли на смерть (із журн.);

(2) Поли́тий (обли́тий) [гірки́ми (гаря́чими, рясни́ми)] слі́зьми́ (сльоза́ми) – над якими хто-небудь плакав; оплаканий.

То лист від милої, облитий Колись гарячими слізьми (Я. Щоголів);

[Мамай:] Ось яка вона, значить, наша земля... Слізьми полита (Ю. Яновський).