политий

полива́ти / поли́ти по́том, зі сл. зе́млю, по́ле і т. ін. Важко працювати, трудитися, обробляючи землю. Сидить смерд на землі, та не він господар; оре землю, поливає її своїм потом, та бояринові і князеві кращу частку врожаю мусить давати (А. Хижняк); Перебивався (Гордіїв рід) тим, що абияк орав, скородив, засівав, поливав потом запорізькі волелюбні степи (Л. Дмитерко). поли́тий по́том. — Вся земля наша, одвіку, бо кожна грудка, кожен упруг политі потом (М. Коцюбинський).

полива́ти / поли́ти сльоза́ми (слізьми́, сльозо́ю і т. ін.) що. Плакати невтішно; плакати, страждаючи. Не сон-трава на могилі Вночі процвітає, То дівчина заручена Калину сажає, І сльозами поливає, І Господа просить (Т. Шевченко); Він (Т. Г. Шевченко) писав і не знав, що тисячі жінок поливатимуть сльозами його щирі, його гнівні рядки, його “Катерину” (О. Іваненко); Він читав його (“Кобзар”), коли на душі було важко, читав і поливав сльозою читане (Ю. Збанацький). полива́ти гірки́ми слізьми́. Гомоніли одрадяни про несподіване Федорове щастя .. Коли б ще не довелося Федорові гіркими слізьми поливати те покумання… (Панас Мирний). поли́тий сльоза́ми (слізьми́). (Мамай:) Ось яка вона, значить, наша земля… Слізьми полита (Ю. Яновський).

поли́тий кро́в’ю. 1. Який зазнав багато горя, страждань; згорьований. І постане на згарищах, на руїнах, на кладовищах, на политій кров’ю благородній землі нова наша Україна ще прекрасніша, ще дорожча на радість усьому світові (О. Довженко); Кров’ю галицька земля полита, Вся — неначе згарище одно (Д. Павличко); Рясно полита кров’ю земля Європи за роки двох світових воєн (З газети). 2. кого. Відвойований, здобутий важкою боротьбою. Порослі травою окопи не дають забути, що земля ця полита кров’ю наших солдатів, які стояли на смерть (З журналу).