поличне
ПОЛИ́ЧНЕ, ного, с., юр.
Речовий доказ.
– Що воно за суддя? Який він суддя? У вас, – каже, – нема ні свідителів [свідків], ні поличного (Панас Мирний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поличне — ПОЛИ́ЧНЕ, ного, с., юр. Речовий доказ. — Що воно за суддя? Який він суддя? У вас, — каже, — нема ні свідителів [свідків], ні поличного (Мирний, III, 1954, 355). ◊ Пійма́ти (спійма́ти) з поли́чним — застати кого-небудь на місці злочину; зловити на шкоді. Словник української мови в 11 томах