поличне

ПОЛИ́ЧНЕ, ного, с., юр. Речовий доказ.

— Що воно за суддя? Який він суддя? У вас, — каже, — нема ні свідителів [свідків], ні поличного (Мирний, III, 1954, 355).

◊ Пійма́ти (спійма́ти) з поли́чним — застати кого-небудь на місці злочину; зловити на шкоді.