поличний
ПОЛИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до полиці (у 1 знач.).
2. Який здійснюється механізмом, оснащеним полицею (у 2 знач.).
Треба правильно поєднувати поличний і безполичний обробіток на різну глибину у сівозміні стосовно до різних полів, ділянок і культур (Колг. Укр., 11, 1957, 20);
Рослини на ділянках з поличною оранкою мали більш розвинений стеблестій (Хлібороб Укр., 11, 1966, 5).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поличний — -а, -е. 1》 Стос. до полиці (у 1 знач.). 2》 Який здійснюється механізмом, оснащеним полицею (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- поличний — поли́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- поличний — ПОЛИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Стос. до полиці (у 1 знач.). 2. Який здійснюється механізмом, оснащеним полицею (у 2 знач.). Треба правильно поєднувати поличний і безполичний обробіток на різну глибину у сівозміні стосовно до різних полів, ділянок і культур (з наук. Словник української мови у 20 томах