1. Словник української мови у 20 томах

поличний

ПОЛИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Стос. до полиці (у 1 знач.).

2. Який здійснюється механізмом, оснащеним полицею (у 2 знач.).

Треба правильно поєднувати поличний і безполичний обробіток на різну глибину у сівозміні стосовно до різних полів, ділянок і культур (з наук. літ.);

Рослини на ділянках з поличною оранкою мали більш розвинений стеблестій (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поличний — -а, -е. 1》 Стос. до полиці (у 1 знач.). 2》 Який здійснюється механізмом, оснащеним полицею (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. поличний — поли́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. поличний — ПОЛИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Стос. до полиці (у 1 знач.). 2. Який здійснюється механізмом, оснащеним полицею (у 2 знач.). Треба правильно поєднувати поличний і безполичний обробіток на різну глибину у сівозміні стосовно до різних полів, ділянок і культур (Колг. Словник української мови в 11 томах