1. Словник української мови у 20 томах

полишений

ПОЛИ́ШЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до полиши́ти.

Ряди стоптаних капцанів, полишених біля порога, насичали повітря їдким запахом поту (М. Коцюбинський);

Жалюгідні плоти, за які билися між собою .. шведські вояки, полишені королем напризволяще (І. Волошин);

Полишені без воєводи, татари загелготіли і, розуміючи, що не вирватись їм з пастки, не забарилися скласти зброю (Н. Рибак);

Мистецтво – душа народу. І твори, полишені поколіннями предків, сприймаються як величний перегук віків (з газ.);

// у знач. прикм.

В чужім полі і без серпа, не маю чим жати; хіба стану полишені колоски збирати (Уляна Кравченко);

// поли́шено, безос. пред.

Я ревів з жалю, що мене полишено (О. Кобилянська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полишений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до полишити. || полишено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полишений — поли́шений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  3. полишений — ПОЛИ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до полиши́ти. Ряди стоптаних капцанів, полишених біля порога, насичали повітря їдким запахом поту (Коцюб., II, 1955, 130); Жалюгідні плоти, за які билися між собою.. шведські вояки, полишені королем напризволяще (Вол. Словник української мови в 11 томах