положити

ПОЛОЖИ́ТИ, ложу́, ло́жиш, док., кого, що.

1. у що. Помістити щось у що-небудь.

Марія зараз заходилась пекти опрі́сноки. Спекла, В торбину мовчки положила І мовчки за старим пішла (Т. Шевченко);

Висунуло хлоп'я гаман. Розшморгнуло, порилося в тютюні рукою, брязнуло крицею і кременем, чхнуло, потерло ніс рукою і положило гаман у кишеню (Панас Мирний);

// на що, у що, на чому. Помістити кого-небудь десь у лежачому положенні.

Положила на цямрину Титарівна сина Та й побігла... (Т. Шевченко);

В палаті світлій ліжко біле, на нього Зою положили. І я стояв, мов неживий... Аж ось і лікар черговий (В. Сосюра);

* Образно. – В давню давнину, як Ніл народився в пустині, мати його положила в зелену розкішну колиску (Леся Українка);

// на що, на чому. Помістити щось на чому-небудь.

Стала я, щоб спочити трохи, положила клунок на землю, схилилась над дитиною... (Панас Мирний);

Мар'ян надів шапку, обережно ухопився за труну, положив її собі на плече (М. Стельмах);

// Скласти, розмістити щось у певному порядку; акуратно покласти.

Ухопив [Хома] двох свіжих чортих, що повиряджувалися дівками і коси на голові поклали, і скиндячки положили (Г. Квітка-Основ'яненко);

Почала [Параска] їх [подушки] складати: спідню – пряменько положила, верхню – навскосяк угору підвела (Панас Мирний);

// Перестати користуватися чим-небудь, відкласти, залишити щось.

Гребці і весла положили, Та сидя люлечки курили І кургикали пісеньок (І. Котляревський);

Христя покуштувала та зразу й ложку положила (Панас Мирний);

// Помістити щось біля чого-небудь; прикласти.

Перебере [Маруся] горішки, що ще на весіллі, як побачились уперше, та він їй дав, перебере, перецілує та вп' ять до серця і положить (Г. Квітка-Основ'яненко);

// Додати у їжу якихсь інших продуктів для смаку.

Маруся .. сама учинила паску, положила туди яєчок, імбирію, .. і спеклася паска і висока, і жовта (Г. Квітка-Основ'яненко);

// Налити чи накласти їжі у посудину в якійсь кількості; наси́пати.

На тарілку поклали порцію каші з м'ясом;

// Внести на збереження до ощадної каси, банку тощо (гроші).

Гроші приручили [товариші] Зінькові одвезти в город та й положити в касу (Б. Грінченко).

2. перен. Витратити на якісь потреби.

Сам [Тихон] усієї своєї худоби рішився і усе положив на пропитаніє [прохарчування] людей у свойому [своєму] селі (Г. Квітка-Основ'яненко);

Ненька хвора, без шага... Всі достатки положила,Віддала й життя мені... (М. Старицький);

// Подарувати комусь що-небудь.

Як пришивали боярам до шапок квітки, то усі клали по шагу, .. і той п'ять шагів положив (Г. Квітка-Основ'яненко).

3. Надати місце для спання, відпочинку тощо.

Старого Шрама і божого чоловіка положили в світлиці, а Петро по-козацьки ліг у садку під чистим небом (П. Куліш);

Перваком рану промила [Олена козакові], забинтувала її чистим полотном і на м'яку постіль положила (Григорій Тютюнник);

// Змусити лежати з метою лікування.

Оце ж і положили мене днів на 2–3, думають, що перестане боліти [нога], як побуде в спокою (Леся Українка).

4. перен. Скосити, скласти в покоси.

[Трохим (до косарів):] Спасибі вам, люде добрі, що зібрались до мене на толоку. Чи й тепер положите весь луг, як торік? (М. Кропивницький).

5. перен. Убити, умертвити кого-небудь.

– Тільки стялись на шаблях, зараз так і положив його вражий кармазин (П. Куліш);

[Опара:] А отаман молодець, довго не здавався, чоловіка з десяток положив, доки й самого не проткнули (М. Кропивницький).

6. розм. Прийти до певного рішення; ухвалити, постановити.

Конглав схаменувся, Зібрав раду. Положили Одностайне [одностайно] стати Против Гуса (Т. Шевченко);

Якби ж була Мотря не пішла заміж, то Грицько так би й умер нежонатим, бо він собі так положив: останній раз у чужім селі посватати, як не похвортунить [пофортунить], то годі! (Грицько Григоренко);

// Визначити, встановити для когось плату за що-небудь.

Перш усього розказували, яке велике жалування положили членам в управі (Панас Мирний);

– Питаєте, яку плату положимо? Аж цілих тридцять днів на місяць (М. Стельмах).

(1) Положи́ти спа́ти – помістити в ліжко, у колиску тощо для сну.

Як літком немає Мотрі дома, – баба зварить йому [Чіпці] їстки, догляне, й нагодує, й спати положить (Панас Мирний).

○ Склада́ти / скла́сти (рідше положи́ти) зарі́к див. склада́ти.

◇ Зложи́ти (положи́ти, покла́сти, скла́сти) / поклада́ти (кла́сти, склада́ти) го́лову (життя́, рідше ду́шу) див. зложи́ти;

Кла́сти (вклада́ти) / покла́сти (вкла́сти, положи́ти) в домови́ну (в моги́лу, в я́му, в труну́ і т. ін.) див. кла́сти;

Кла́сти / покла́сти (положи́ти, розкла́сти) на му́зику (на но́ти) див. кла́сти;

Покла́сти (положи́ти) гнів див. покла́сти¹;

Покла́сти (положи́ти) край (кіне́ць) див. покла́сти¹;

(2) Поло́жено на го́лос (д) див. кла́сти;

(3) Положи́ти в домови́ну (у моги́лу, в я́му, в гроб і т. ін.) – довести до смерті кого-небудь.

Там матір добрую мою, Ще молодую – у могилу Нужда та праця положила (Т. Шевченко);

– Приятелю мій, Кондрате Іванович! Роби, що знаєш, тільки не погуби мого дитяти! не положи мене живого у яму! (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Ти хочеш, щоб рана й тебе в гроб положила? – сердито сказав Потреба (І. Микитенко);

(4) Положи́ти гріх на ду́шу – зробити який-небудь непорядний вчинок або злочин.

Душе моя! .. Таки зрослась зо мною нерозривно, Чи гріх, чи два на душу я положу, – Ну що ж, коли не можу та й не можу Тебе віддерти (І. Франко);

(5) Положи́ти ла́ску на кого і без дод. – стати ласкавим, поставитися з прихильністю.

[Конец польський:] Хоча ваші козаки так розгнівали короля і Посполиту, що їх повернули у хлопи, та ми такі – коли з щирим серцем покоритеся, оп'ять [знову] положимо ласку! (М. Костомаров);

[Антей:] Ти, преславний, надмірну ласку положив на мене, Корінфові ж віддав замало честі (Леся Українка);

(6) Положи́ти на ла́ві (на ла́ву, на ла́вку) кого – справляти обряд поховання; ховати, хоронити кого-небудь.

Чоловіче Миколаю. І жив – не любила, і умер – не тужила, тільки трошки потужила, як на лаві положила (прислів'я);

Ой женися, мій зрадливий, та бери білявку, чей тебе ще до весілля положать на лавку (Уляна Кравченко);

(7) Положи́ти на папі́р (папе́рі) [слова́ і т. ін.] – написати слова і т. ін.

Не можна, далебі, злічити, Які народи тут плелись, І на папір сей положити, Як, з ким, коли, відкіль взялись (І. Котляревський);

(8) Положи́ти покло́ни (поклі́н) – низько поклонитися раз або кілька разів (під час молитви).

Десь-колись таки здобувся Слабоум на силу духа І, хрестя́чися побожно, Три поклони положив (І. Франко);

(9) Положи́ти при́мус на кого – примусити кого-небудь.

[Командор:] Я волі вашої не хтів стісняти. [Долорес:] Се чудно слухати, як наречений боїться положить найменший примус на ту, що хутко сам же він прив'яже ще не такими путами до себе (Леся Українка);

(10) Положи́ти си́ли (си́лу, здоро́в'я) – віддати свої сили, збавити здоров'я задля кого-, чого-небудь.

Скільки поту свого я пролив, Скільки сили я там положив! (Б. Грінченко);

Родовиту ланку виходив [Марко], скільки здоров'я, сили положив (К. Гордієнко);

(11) Положи́ти тру́пом – убити, знищити.

– Що там моє Турецькеє Військо поробляє? Скільки ж воно В море на дно Москалів пустило! Скільки реб'ят [дітей] З рушниць, з гармат Трупом положило! (П. Гулак-Артемовський);

Куля попала йому в груди і тілько дивним припадком не положила його на місці трупом (І. Франко);

Розжо́вувати / розжува́ти і в рот (до ро́та, в ро́та) кла́сти / покла́сти (положи́ти) див. розжо́вувати;

(12) Хрест на собі́ (се́бе) положи́ти, заст. – перехреститися.

Дитяча ручка, не гнучка й поворотна, знай все падала в однім місці, як її не направляла Одарочка, щоб хрест на собі положити, а хрест не виходив (Панас Мирний).