полочани
ПОЛОЧА́НИ, ча́н, мн. (одн. полоча́нин, а, ч.; полоча́нка, и, ж.).
Східнослов'янське плем'я, яке жило між Західною Двіною та Прип'яттю і дістало своє найменування від притоки Західної Двіни р. Полоти.
У верхів'ях Волги, Дніпра і Західної Двіни жили кривичі, по середній течії Західної Двіни – споріднені їм полочани (з наук. літ.);
Були тут і купці руські: новгородці, полочани, псковичі, смольняни, суздальці – і кожен з них теж ішов подивитися на храм (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- полочани — -чан, мн. (одн. полочанин, -а, ч.; полочанка, -и, ж.). Східнослов'янське плем'я, яке жило між Західною Двіною та Прип'яттю і дістало своє найменування від притоки Західної Двіни р. Полоти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полочани — ПОЛОЧА́НИ, ча́н, мн. (одн. полоча́нин, а, ч.; полоча́нка, и, ж.). Східнослов’янське плем’я, яке жило між Західною Двіною та Прип’яттю і дістало своє найменування від притоки Західної Двіни р. Полоти. Словник української мови в 11 томах