полягати

ПОЛЯГА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПОЛЯГТИ́, ля́жу, ля́жеш, док.

1. тільки 3 ос. Нахилятися стеблом до землі (про злакові, городні та ін. рослини); вилягати.

Нові сорти озимої пшениці мають більш високу потенціальну продуктивність і менше полягають (з наук. літ.);

Всі жита грозою збило; Полягла трава... (П. Грабовський);

От уже й картоплиння полягло, і листя на ньому сохне (Я. Гримайло);

* Образно. Є такі люди .. легкодухі, що в радощах та розкошах немає над їх, а в притузі вони як трава полягають (Марко Вовчок);

// на що і без дод. Падати зрубаним, зрізаним (про рослини, дерева і т. ін.).

[Конон:] Косарі косять, А вітер повіває, Шовкова трава На коси полягає (М. Кропивницький);

Коли б у неї був серп або ніж, вона різала б його [комиш] доти, поки б він не поліг увесь або вона сама не впала трупом (М. Коцюбинський);

Достав Панас сокиру та брусок, Налагодивсь – і полягли дерева... (Л. Глібов).

2. тільки док., перен. Умерти в бою, від нещасного випадку і т. ін.; загинути.

Зрівняв [Гонта] землю, покрив дерном, Щоб ніхто не бачив, Де полягли Гонти діти, Голови козачі (Т. Шевченко);

– Поляжемо смертю хоробрих, але ворога не пропустимо (В. Кучер).

3. тільки док., перен. Зникнути, померкнути.

Він здобув собі велику славу, І не вмре та слава, не поляже, В пісні, в слові буде вічно жити І про себе всякому розкаже (Леся Українка);

Згинув славний Леонтович у досвітній час.., Слава славна не поляже, не помре в віках (М. Рильський).

4. Насуваючись, поширюватися, простилатися над чим-небудь.

По чернечій балці густий туман поліг (Іван Ле);

// тільки док., на що. Спустившись на щось, вкрити собою що-небудь.

Курява тихо полягла на стерню (І. Нечуй-Левицький).

5. перен. Простягатися у просторі.

[Козаки:] Коні біжать, земля дрижить, Степи полягають (І. Нечуй-Левицький).

ПОЛЯГА́ТИ², а́ємо, а́єте і рідко ПОЛЯГТИ́, ля́жемо, ля́жете, док.

Прийняти лежаче, горизонтальне положення (про всіх або багатьох).

Як полягали усі спати, сиділа Маруся край віконця й дивилася на зорі блискучі (Марко Вовчок);

Ковалиха та Климова жінка з дітьми полягали на полу (А. Головко);

Бурлаки полягали навкруги [баговиння] на свитках і дрімали (І. Нечуй-Левицький).

◇ (1) Поляга́ти / полягти́ од ре́готу – дуже сміятися, реготати.

Компанія аж полягла од реготу (Дніпрова Чайка).

ПОЛЯГА́ТИ³, а́є, недок.

Зводитися до чого-небудь, мати своєю суттю, своїм змістом щось.

Завдання полягало в тому, щоб відрізати білі війська від перешийків, оточити й винищити їх (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me