1. Великий тлумачний словник сучасної мови

полягати

поляга́ти

I -аю, -аєш, недок., полягти, -ляжу, -ляжеш, док.

1》 тільки 3 ос. Нахилятися стеблом до землі (про злакові, городні та інші рослини); вилягати.

|| на що і без додатка. Падати зрубаним, зрізаним (про рослини, дерева і т. ін.).

2》 тільки док., перен. Умерти в бою, від нещасного випадку і т. ін.; загинути.

3》 тільки док., перен. Зникнути, померкнути.

4》 Насуваючись, поширюватися, простилатися над чим-небудь.

|| тільки док., на що. Спустившись на щось, вкрити собою що-небудь.

5》 перен. Простягатися у просторі.

II -аємо, -аєте і рідко полягти, -ляжемо, -ляжете, док.

Прийняти лежаче, горизонтальне положення (про всіх чи багатьох).

III -ає, недок.

Зводитися до чого-небудь, мати своєю суттю, своїм змістом щось.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полягати — (- пашню) вилягати; (під косою) падати; (від реготу) лягати; тлк. 3 ос. ІД. (в тому) зводитись до; док. ПОЛЯГТИ, (в бою) загинути, лягти кістьми <�трупом, головою, головами>; (з ч. не <- славу>) не померкнути, не зникнути. Словник синонімів Караванського
  2. полягати — поляга́ти 1 дієслово недоконаного виду нахилятися стеблом до землі — про рослини поляга́ти 2 дієслово доконаного виду прийняти лежаче положення — про всіх або багатьох поляга́ти 3 дієслово недоконаного виду зводитися до чогось, мати своєю суттю щось Орфографічний словник української мови
  3. полягати — ПОЛЯГА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПОЛЯГТИ́, ля́жу, ля́жеш, док. 1. тільки 3 ос. Нахилятися стеблом до землі (про злакові, городні та ін. рослини); вилягати. Нові сорти озимої пшениці мають більш високу потенціальну продуктивність і менше полягають (з наук. Словник української мови у 20 томах
  4. полягати — ВИ́ЛЯГТИ (про траву, злакові тощо — нахилитися стеблами до землі під впливом своєї ваги, дощу, вітру та ін.), ПОЛЯГТИ́, ПОНИ́КНУТИ. — Недок.: виляга́ти, поляга́ти, поника́ти. Вилягли в полі хліба, хліборобства гине надія (М. Словник синонімів української мови
  5. полягати — ПОЛЯГА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПОЛЯГТИ́, ля́жу, ля́жеш, док. 1. тільки 3 ос. Нахилятися стеблом до землі (про злакові, городні та ін. рослини); вилягати. Словник української мови в 11 томах
  6. полягати — Полягати, -га́ю, -єш гл. 1) Ложиться. Чорна хмара полягає, милий милу покидає. Чуб. V. 399. Косарі косять, а трава полягає. Чуб. V. 518. 2) Лечь (о многихъ). Ввесь день весело прогуляли, і п'яні спати полягали. Котл. Полягайте, то оддишемо трохи. Рудч. Словник української мови Грінченка