поляки
ПОЛЯ́КИ, ів, мн. (одн. поля́к, а, ч.; по́лька, заст. поля́чка, и, ж.).
Народ, що становить основне населення Польщі.
Тут, у моєму готелі, є один поляк, .. от я з ним і ходжу (М. Коцюбинський);
Серед визволених найбільше було чехів та поляків (О. Гончар);
[Лена:] Батько був українець, мати полька (І. Кочерга);
Дружина його .. була типова полячка: білява, з сліпучо-білим .. обличчям і ніжним рум'янцем (З. Тулуб).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поляки — -ів, мн. (одн. поляк, -а, ч.; полька і полячка, -и, ж.). Народ, що становить основне населення Польщі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поляки — ПОЛЯ́КИ, ів, мн. (одн. поля́к, а, ч.; по́лька, заст. поля́чка, и, ж.). Народ, що становить основне населення Польщі. Тут, у моєму готелі, є один поляк,.. от я з ним і ходжу (Коцюб. Словник української мови в 11 томах