1. Словник української мови в 11 томах

поляки

ПОЛЯ́КИ, ів, мн. (одн. поля́к, а, ч.; по́лька, заст. поля́чка, и, ж.). Народ, що становить основне населення Польщі.

Тут, у моєму готелі, є один поляк,.. от я з ним і ходжу (Коцюб., III, 1956, 331);

Серед визволених найбільше було чехів та поляків (Гончар, III, 1959, 381);

[Лена:] Батько був українець, мати полька (Коч., II, 1956, 377);

Дружина його.. була типова полячка: білява, з сліпучо-білим.. обличчям і ніжним рум’янцем (Тулуб, В степу.., 1964, 79).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поляки — -ів, мн. (одн. поляк, -а, ч.; полька і полячка, -и, ж.). Народ, що становить основне населення Польщі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. поляки — ПОЛЯ́КИ, ів, мн. (одн. поля́к, а, ч.; по́лька, заст. поля́чка, и, ж.). Народ, що становить основне населення Польщі. Тут, у моєму готелі, є один поляк, .. от я з ним і ходжу (М. Коцюбинський); Серед визволених найбільше було чехів та поляків (О. Словник української мови у 20 томах