1. Словник української мови у 20 томах

поліно

ПОЛІ́НО, а, с.

Ціла або розрубана вподовж частина стовбура дерева, що призначається на паливо.

Біс його батька знає: у багатого повна піч, та горить, а в мене одно поліно, та й те не горить (прислів'я);

– Мотре, вставай, моя дитино, затопи в печі, та як будеш розкладать дрова, то поклади на двох полінах переклад (І. Нечуй-Левицький);

* Образно. “Поліно маю, шкурою окрите, Дружиною назване; та поліно – Поліном!” – тут безгучно, прикро засміялась [Марія] (Леся Українка);

* У порівн. Він надувся, аж червонів, ставив ноги, наче поліна, і, важно розчепіривши пальці, гугнявив (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поліно — Дровина, (обрубок) оцупок; полінце, поліняка, зб. поліняччя. Словник синонімів Караванського
  2. поліно — -а, с. Ціла або розрубана вподовж частина стовбура дерева, що призначається на паливо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поліно — хохл. (полено) оцупок дровина, оцупок, оцвенок, опецьок, цурпалок, цурпало, колодка, колода, рубанець Словник чужослів Павло Штепа
  4. поліно — полі́но іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  5. поліно — ПОЛІ́НО (частина стовбура дерева, що призначається на паливо), ДРОВИ́НА, РУ́БАНЕЦЬ діал., ПЛА́ХА діал. В хаті тихо. Чути тріск смерекових полін у печі і булькіт окропу (І. Словник синонімів української мови
  6. поліно — Полі́но, -на, -ну; -лі́на, -лі́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. поліно — ПОЛІ́НО, а, с. Ціла або розрубана вподовж частина стовбура дерева, що призначається на паливо. Біс його батька знає: у багатого повна піч, та горить, а в мене одно поліно, та й те не горить (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах