помилувати
ПОМИЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що.
1. Док. до милува́ти 1.
– Ходи, тебе я помилую, Прижму до серця – поцілую... (І. Котляревський).
2. Милува́ти якийсь час.
ПОМИ́ЛУВАТИ, ую, уєш, док., кого, що.
1. Простити кому-небудь провину, виявити поблажливість до когось.
Краще десять винних помилувати, ніж одного невинного покарати (прислів'я);
Її серце чує, що, коли син прийде, припаде до ніг старого, повиниться у всьому, – батько і помилує, і пожалує (Панас Мирний);
Ганні здалося, ніби в голосі його вже звучить прохання помилувати, простити (В. Собко);
// Виявити жалість, милосердя до кого-небудь.
– Не плач, голубко; проси пильніш .. пана справника; він помилує; може, зоставить Левка дома (Г. Квітка-Основ'яненко);
Розмазуючи кров на обличчі, .. Кирило заголосив так, ніби він ховав оце одразу весь рід свій: – Ой, помилуйте, помилуйте, пожалійте (Г. Косинка).
2. Відмінити або пом'якшити кару, до якої присуджений обвинувачений.
[Фортунат (пошепки):] Стривай, добродію... [Семпроній:] А що? [Фортунат:] Та... теє... чи суд помилував би..? (Леся Українка);
Вмираючому завжди кажуть, що він видужує, а засудженому до страти, що його помилують (З. Тулуб).
3. у знач. вставн. сл. поми́луй, поми́луйте, розм. Уживається для вираження незгоди, заперечення у знач.: та що ти (ви).
– Помилуйте! – йому Ягнятко каже, – На світі я ще й году не прожив (Л. Глібов).
Значення в інших словниках
- помилувати — поми́лувати дієслово доконаного виду пощадити помилува́ти дієслово доконаного виду поголубити Орфографічний словник української мови
- помилувати — I помилув`ати-ую, -уєш, док., перех. 1》 Док. до милувати 1). 2》 Милувати якийсь час. II пом`илувати-ую, -уєш, док., перех. 1》 Простити кому-небудь провину, виявити поблажливість до когось. || Виявити жалість, милосердя до кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- помилувати — Помилуй Боже, милого мого, і мене коло нього. Молитва щасливої жінки. Помилуй мене, Боже, бо ніхто другий не може. Просить чоловік, у якого лише надія на Бога. Приповідки або українсько-народня філософія
- помилувати — бог (Госпо́дь) ми́лував / поми́лував кого і без додатка. Кому-небудь пощастило уникнути чогось неприємного, небажаного; все обійшлося. — Ти оглух?..— Та поки Бог милував (М. Стельмах); — А ви вже були поранені? — спитала Варвара. — Ні, Бог милував (Л. Фразеологічний словник української мови
- помилувати — ПОМИ́ЛУВАТИ (звільнити від покарання), АМНІСТУВА́ТИ, ПОЩАДИ́ТИ. Вмираючому завжди кажуть, що він видужує, а засудженому до страти, що його помилують (З. Тулуб); Юхима Кудрю амністували, на радість Одарці (І. Ле). Словник синонімів української мови
- помилувати — Поми́лувати, -лую, -луєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- помилувати — ПОМИ́ЛУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Простити кому-небудь провину, виявити поблажливість до когось. Краще десять винних помилувати, ніж одного невинного покарати (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
- помилувати — Помилувати, -лую, -єш гл. Помиловать; пощадить. Усе Бога молить, щоб Бог його помилував. Рудч. Ск. II. 22. Вовчики-братіки, помилуйте мене — не їжте. Рудч. Ск. І. 4. Словник української мови Грінченка