1. Словник української мови у 20 томах

помокрілий

ПОМОКРІ́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до помокрі́ти;

// у знач. прикм.

Христя глянула на матір і злякалася: жовта, аж чорна, сиділа вона на полу, .. довга тінь від неї гойдалася на помокрілій стіні (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. помокрілий — помокрі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. помокрілий — [помоукр’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
  3. помокрілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до помокріти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. помокрілий — ПОМОКРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до помокрі́ти; // У знач. прикм. Христя глянула на матір і злякалася: жовта, аж чорна, сиділа вона на полу,.. довга тінь від неї гойдалася на помокрілій стіні (Мирний, III, 1954, 11). Словник української мови в 11 томах
  5. помокрілий — Помокрілий, -а, -е Измокшій, сдѣлавшійся мокрымъ. Довго тінь від неї гойдалася на помокрілій стіні. Мир. Пов. І. 115. Словник української мови Грінченка