1. Словник української мови у 20 томах

помостити

ПОМОСТИ́ТИ, мощу́, мо́стиш, док., що і без дод., розм.

1. Покласти щось м'яке, рівномірно розстеливши на чомусь.

Лаврін помостив на віз сіно, заслав килимом (І. Нечуй-Левицький);

Попереду .. їхав верхи, помостивши собі, замість сідла, мішок з сіном, провідник (О. Донченко);

// Постелити постіль кому-небудь.

Вона додибала до полу і уклалася аж поза дітьми спати. – Знемогла старенька.., – зітхнувши, сказала Горпина і кинулась тітці помостити (Панас Мирний);

Дунька хотіла помостити Прісьці і на сей раз на ліжку, але молодиця не схотіла і лягла поруч з Дунькою долі (Л. Яновська).

2. Док. до мости́ти 1–3.

Колись воно [вікно] .. на одному рівні [було] з іншими вікнами, а як помостили сцену, то й опинилося коло самих ніг у артистів (В. Кучер);

Одна наймичка помостила гарбуза в задку, на самому дні під сіном (І. Нечуй-Левицький);

Він скинув шинель і помостив її на лаві (А. Головко);

– Не мости гніздечка й у лужечку, Помости гніздечко й у садочку (П. Чубинський);

У кутку подвір'я, де росли осокори та дві берези, помостила собі гніздо вертлява сорока (Ю. Збанацький);

* Образно. Він з особливою пристрастю руйнував Євчине гніздо, що помостила була в хаті і в душі (С. Чорнобривець).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. помостити — помости́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. помостити — -мощу, -мостиш, док., перех. і без додатка, розм. 1》 Покласти щось м'яке, рівномірно розстеливши на чомусь. || Постелити постіль кому-небудь. 2》 Док. до мостити 1-3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. помостити — НАСТИЛА́ТИ (НАСТЕЛЯ́ТИ) (щільно кладучи й закріплюючи дошки, колоди, плити тощо, робити настил — підлогу, кладку, міст і т. ін.), СТЕЛИ́ТИ (СЛА́ТИ), МОСТИ́ТИ, НАМО́ЩУВАТИ, ВИМО́ЩУВАТИ (перев. про кладку, гать і т. ін.). — Док. Словник синонімів української мови
  4. помостити — ПОМОСТИ́ТИ, мощу́, мо́стиш, док., перех. і без додатка, розм. 1. Покласти щось м’яке, рівномірно розстеливши на чомусь. Лаврін помостив на віз сіно, заслав килимом (Н.-Лев., II, 1956, 317); Попереду.. Словник української мови в 11 томах
  5. помостити — Помостити, -мощу, -стиш гл. 1) Вымостить, настлать. Ми мости помостимо та й підемо гулять. Чуб. 2) Наложить, настлать. Прийшов у садок, помостив на деревині колючок і сів на їх. Рудч. Ск. І. 153. 3) Свить (гнѣздо). Не мости гніздечка й у лужечку, помости гніздечко й у садочку. Чуб. V. 850. Словник української мови Грінченка