пом'ятий

ПОМ'Я́ТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до пом'я́ти.

Василь стояв посередині з насунутим на очі картузом і плакав, чуб на потилиці його дуже був пом'ятий (Панас Мирний);

Такої ночі пропадав гриб і вкривалась росою пом'ята зайцями трава (М. Трублаїні);

Рука його машинально потяглася до спідньої кишені, добула звідти досить уже пом'ятий аркушик телеграфного бланка (Іван Ле);

// у знач. прикм.

Од потоптаних та пом'ятих польових васильків пішов гострий дух (І. Нечуй-Левицький);

Тамара .. поквапливо вихопила собі з купи пом'яту емальовану мисочку (А. Хижняк);

Емка [машина] під'їхала до нашого двору і вперлась пом'ятим буфером у ворота (Л. Первомайський);

// пом'ято, безос. пред.

2. у знач. прикм. Який пом'явся, став зім'ятим.

Ходили заробітчани в латаних свитках, худющі, погорблені, з острішками давно нестрижених чубів, що виглядали їм з-під брилів та пом'ятих шапок (О. Гончар);

Пом'яте пір'я розпрямляють над водяною парою (з навч. літ.).

3. у знач. прикм., перен. Який утратив свіжість, бадьорість.

Він, видно, щойно прокинувся, бо був брезклий, чимось невдоволений, пом'ятий (Ю. Збанацький);

// Покритий складками, зморшками (про обличчя).

Стефані Онча дивиться на пом'яте обличчя горбуна, намагаючись розгледіти у сітці зморщок хоч одну знайому рисочку (М. Чабанівський);

На порозі зупинився якийсь чоловічок з пом'ятим, безбровим лицем, безбарвними очима (В. Козаченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

пом'ятий

Значення в інших словниках