1. Словник синонімів української мови

пом'ятий

ЗІМ'Я́ТИЙ прикм. (який зім'явся чи якого зім'яли), ПОМ'Я́ТИЙ, М'Я́ТИЙ, ПО́БГАНИЙ, ЗЖМА́КАНИЙ (ЗІЖМА́КАНИЙ) розм., ПОЖМА́КАНИЙ розм., ЗАЖМА́КАНИЙ розм., ПОЖМАКО́ВАНИЙ рідко. Ольга взяла зім'ятий і брудний лист (Я. Галан); Йонька вискочив у білій пожмаканій сорочці, пом'ятих вузеньких штаненятах, в чоботях босоніж (Григорій Тютюнник); В плащі, який не кидається в очі, У капелюсі, м'ятому, старому, Вапцаров сам виходить серед ночі Із потайного і глухого дому (П. Воронько); Комірчик на шиї та рукавички були побгані, нечисті (І. Нечуй-Левицький); Двадцять три карбованці тридцять дві копійки опинилися знову в Юриній кишені, під зжмаканим носовичком (Ю. Смолич); Хоч прекрасні блакитні очі молодої жінки були сухі, мокра, зіжмакана хустка в руках свідчила про те, що вона плакала ще до розмови (І. Ле).

НЕСВІ́ЖИЙ (про вигляд людини, її обличчя і т. ін. — який свідчить про втому, немолодий вік тощо; який утратив свіжість, бадьорість); ПОТЕ́РТИЙ розм. (про вигляд людини); ПОМ'Я́ТИЙ розм., ЗІМ'Я́ТИЙ розм., ПРИМ'Я́ТИЙ розм. (про вигляд людини; про обличчя — змарнілий, покритий зморшками). Зморилися здорово, так, що весь час по роботі лежав — та й тепер такий несвіжий, важкий (М. Коцюбинський); На палубі страшна біганина — люди військові в погонах, але досить потертого вигляду (Ю. Яновський); Він, видно, щойно прокинувся, бо був брезклий, чимось невдоволений, пом'ятий (Ю. Збанацький); На порозі зупинився якийсь чоловічок з пом'ятим, безбровим лицем, безбарвними очима (В. Козаченко); Її зім'яте, бліде обличчя, суха постать не викликали інших почуттів, крім жалю (П. Кочура); На його прим'ятому, втомленому лиці блукала посмішка (Ю. Шовкопляс).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пом'ятий — М'ятий, вим'ятий, зім'ятий; (папір) пожмаканий; (- лице) зморшкуватий, (після сну) пожований. Словник синонімів Караванського
  2. пом'ятий — див. зім'ятий Словник синонімів Вусика
  3. пом'ятий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до пом'яти. 2》 у знач. прикм. Який пом'явся, став зім'ятим. 3》 у знач. прикм., перен. Який утратив свіжість, бадьорість. || Покритий складками, зморшками (про обличчя). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пом'ятий — пом'я́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  5. пом'ятий — ПОМ'Я́ТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до пом'я́ти. Василь стояв посередині з насунутим на очі картузом і плакав, чуб на потилиці його дуже був пом'ятий (Панас Мирний); Такої ночі пропадав гриб і вкривалась росою пом'ята зайцями трава (М. Словник української мови у 20 томах