понакладати
ПОНАКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПОНАКЛА́СТИ, аду́, аде́ш, док., що.
Покласти багато чого-небудь різного в одне місце.
Маланка з діточками йшла пішки, лише на віз понакладала, що захопила з хати (Н. Кобринська);
– Дивись, і бархатна курточка, і светр, і сукняна матроска, і пальто! – Ой, це все бабуся понакладала! – скрививши губи, мовив Тіма (О. Іваненко);
// Покласти багато чого-небудь у багатьох місцях.
Мужик, звичайно, впугається в одежу, як на ярмарок, та ще й понакладає сього й того і за пазуху, і в кишені, і в відлогу (І. Нечуй-Левицький);
На лаврах та кипарисах лежать білі платочки снігу, так і здається, що се хтось понакладав на них вати, граючи “в зиму” (Леся Українка);
// Наповнити чим-небудь багато чогось.
Робота в руках не горіла, як спершу. Отже сяк-так понакладали [товариші] вози (Панас Мирний).
Значення в інших словниках
- понакладати — понаклада́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- понакладати — -аю, -аєш і рідко понакласти, -аду, -адеш, док., перех. Покласти багато чого-небудь різного в одне місце. || Покласти багато чого-небудь у багатьох місцях. || Наповнити чим-небудь багато чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- понакладати — Понакладали тут верствів, що й розминутися трудно. Є багато доріг. Приповідки або українсько-народня філософія
- понакладати — ПОНАКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПОНАКЛА́СТИ, аду́, аде́ш, док., перех. Покласти багато чого-небудь різного в одне місце. Маланка з діточками йшла пішки, лише на віз понакладала, що захопила з хати (Кобр., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- понакладати — Понаклада́ти, -да́ю, -єш гл. Наложить (во множествѣ). Сала багато понакладали. Рудч. Ск. II. 26. Словник української мови Грінченка