понакидати
ПОНАКИДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., чого.
Наки́дати багато чого-небудь, у багатьох місцях.
Він понакидав у хаті дощок, понастругував трісок,що Антонові не було куди й ступити (С. Чорнобривець);
* У порівн. На шибках .. лежали нерухомі тіні од волохатих гілочок і сучечків, ніби хто понакидав туди срібного лому (С. Васильченко);
* Образно. * У порівн. – Давно вже хоче [пан] всіх лісовиків витурити з Синяви. Цей понакидає лиха в мужицькі двори (М. Стельмах).
ПОНАКИДА́ТИ², а́ю, а́єш, док., що.
Накинувши, зачепити кожного або кожне з багатьох;
// Начепивши, зачинити, закріпити багато чого-небудь.
Він понакидав усі клямки, позасував усі засови і ще підпер надвірні двері лопатою (М. Трублаїні);
// Похапцем, недбало одягти зверху що-небудь (про багатьох).
Деякі поспирались на тин і лузали насіння, деякі стояли купами, понакидавши свити на плечі (І. Нечуй-Левицький).
Значення в інших словниках
- понакидати — понакида́ти 1 дієслово доконаного виду понакида́ти 2 дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- понакидати — I -аю, -аєш, док., перех. Накидати багато чого-небудь, у багатьох місцях. II -аю, -аєш, док., перех. Накинувши, зачепити кожного або кожне з багатьох. || Начепивши, закріпити багато чого-небудь. || Похапцем, недбало одягти зверху що-небудь (про багатьох). Великий тлумачний словник сучасної мови
- понакидати — ПОНАКИДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., перех. Наки́дати багато чого-небудь, у багатьох місцях. Він понакидав у хаті дощок, понастругував трісок,що Антонові не було куди й ступити (Чорн., Визвол. земля, 1959, 14); *Образно. Словник української мови в 11 томах
- понакидати — Понакида́ти, -да́ю, -єш гл. Набросать (во множествѣ). Понакидали діти в хаті. Харьк. Ік Різдву сніги понакидають. Грин. III. 373. Словник української мови Грінченка