понакидати
ПОНАКИДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., перех. Наки́дати багато чого-небудь, у багатьох місцях.
Він понакидав у хаті дощок, понастругував трісок,що Антонові не було куди й ступити (Чорн., Визвол. земля, 1959, 14);
*Образно. — Давно вже хоче [пан] всіх лісовиків витурити з Синяви. Цей понакидає лиха в мужицькі двори (Стельмах, І, 1962, 72);
*У порівн. На шибках.. лежали нерухомі тіні од волохатих гілочок і сучечків, ніби хто понакидав туди срібного лому (Вас., І, 1959, 239).
ПОНАКИДА́ТИ², а́ю, а́єш, док., перех. Накинувши, зачепити кожного або кожне з багатьох;
// Начепивши, закріпити багато чого-небудь.
Він понакидав усі клямки, позасував усі засови і ще підпер надвірні двері лопатою (Трубл., І, 1955, 89);
// Похапцем, недбало одягти зверху що-небудь (про багатьох).
Деякі поспирались на тин і лузали насіння, деякі стояли купами, понакидавши свити на плечі (Н.-Лев., І, 1956, 471).
Значення в інших словниках
- понакидати — понакида́ти 1 дієслово доконаного виду понакида́ти 2 дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- понакидати — I -аю, -аєш, док., перех. Накидати багато чого-небудь, у багатьох місцях. II -аю, -аєш, док., перех. Накинувши, зачепити кожного або кожне з багатьох. || Начепивши, закріпити багато чого-небудь. || Похапцем, недбало одягти зверху що-небудь (про багатьох). Великий тлумачний словник сучасної мови
- понакидати — ПОНАКИДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., чого. Наки́дати багато чого-небудь, у багатьох місцях. Він понакидав у хаті дощок, понастругував трісок,що Антонові не було куди й ступити (С. Чорнобривець); * У порівн. На шибках .. Словник української мови у 20 томах
- понакидати — Понакида́ти, -да́ю, -єш гл. Набросать (во множествѣ). Понакидали діти в хаті. Харьк. Ік Різдву сніги понакидають. Грин. III. 373. Словник української мови Грінченка