понтон
ПОНТО́Н, а, ч.
1. Плавуча споруда (найчастіше плоскодонне несамохідне судно) з прямовисними бортами й обтічною носовою частиною, що використовується як опора для понтонних мостів, плавучих підйомних кранів, копрів та як засіб переправи.
Вузький міст пролягав через Рейн. Пукаті понтони насилу втримували на собі тонкий настил, що прогинався під вагою машин, танків і гармат (П. Загребельний);
Наші вже до правого [берега] пристали. І окопались там і залягли, по шанцях ворога вогонь відкрили. На поміч їм – понтони попливли щосили... (П. Тичина).
2. Наплавний міст.
Розшукав [Хома] їх уже за рікою, серед маси різних підрозділів, які, перехопившись по тільки що наведеному понтону, на деякий час змішалися (О. Гончар);
Я .. Дунайські наводив понтони... Полями угорськими брів... (М. Рудь).
3. спец. Пристрій, засіб для піднімання затоплених суден.
Поруч ціла шерега рятівних приладів – круги, шлюпки, понтони... (І. Багмут);
Під корпусом затонулого судна в ґрунті морського дна водолази прорили 12 тунелів і протягли крізь кожний з них міцний стальний рушник. Кінці рушників були прикріплені до понтонів, навмисно затоплених біля криголама (з наук.-попул. літ.).
Значення в інших словниках
- понтон — понто́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- понтон — див. <�МІСТ>, <�ПЕРЕПРАВА>. Словник синонімів Караванського
- понтон — -а, ч. 1》 Плавуча опора для кранів, копрів, причалів, наплавних мостів; використовується і як засіб переправи. 2》 Наплавний міст. 3》 спец. Пристосування для піднімання затоплених суден. Великий тлумачний словник сучасної мови
- понтон — Човен, див. судно, лодка Словник чужослів Павло Штепа
- понтон — понто́н [франц. ponton, від лат. pons (pontis) – міст] 1. Плоскодонне судно з обтічною носовою частиною, прямовисним бортом, з палубою або без неї. 2. Пристрій для піднімання затонулих суден. 3. Обеліск, в основі якого покладено прямокутник. Словник іншомовних слів Мельничука
- понтон — Плавуча водонепроникна конструкція, напр., надувний човен (рятівні та ін. п.) або резервуар у вигляді прямокутного паралелепіпеда, наповнений повітрям, що служить для утримування на воді різних споруд (напр., мостів). Універсальний словник-енциклопедія
- понтон — МІСТ (споруда для переїзду, переходу через річку, дорогу, яр тощо); ВІАДУ́К (звичайно на високих підпорах — через глибокий яр, дорогу тощо); ПОНТО́Н (наплавний). Додому, їду я додому... Словник синонімів української мови
- понтон — Понто́н, -на; -то́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- понтон — ПОНТО́Н, а, ч. 1. Плавуча опора для кранів, копрів, причалів, наплавних мостів; використовується і як засіб переправи. У Радянському Союзі перші залізобетонні судна (шаланди, баркаси, понтони) з’явилися в роки першої п’ятирічки — у 1929-1932 (Веч. Словник української мови в 11 томах
- понтон — (фр. < лат. — міст) Дерев'яне або металеве плоскодонне судно, яке слугує підпорою для настилу плавучих мостів. Архітектура і монументальне мистецтво