1. Словник української мови у 20 томах

понтифіки

ПОНТИ́ФІКИ, ів.

1. У Стародавньому Римі – члени найвищої колегії жерців.

2. рідко. Поміст, настил.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понтифіки — -ів, мн. Члени найвищої жрецької колегії у Стародавньому Римі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. понтифіки — понти́фіки (лат. pontifices, від pons – поміст, настил і facio – роблю) члени найвищої жрецької колегії у Стародавньому Римі. Словник іншомовних слів Мельничука