понтифіки

понти́фіки

-ів, мн.

Члени найвищої жрецької колегії у Стародавньому Римі.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понтифіки — ПОНТИ́ФІКИ, ів. 1. У Стародавньому Римі – члени найвищої колегії жерців. 2. рідко. Поміст, настил. Словник української мови у 20 томах
  2. понтифіки — понти́фіки (лат. pontifices, від pons – поміст, настил і facio – роблю) члени найвищої жрецької колегії у Стародавньому Римі. Словник іншомовних слів Мельничука