1. Словник української мови у 20 томах

понімілий

ПОНІМІ́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до понімі́ти.

Старі довго мовчали, прибиті й понімілі, гість терпляче чекав (Ю. Яновський);

* У порівн. – Чого ж ви мовчите? Чому нічого не кажете, не просите... стоять навколішках, мов понімілі, – з болем та слізьми заговорили жінки до чоловіків (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понімілий — понімі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. понімілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до поніміти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понімілий — ПОНІМІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до понімі́ти. Старі довго мовчали, прибиті й понімілі, гість терпляче чекав (Ю. Янов., І, 1954, 115); *У порівн. — Чого ж ви мовчите?... Словник української мови в 11 томах