1. Словник української мови в 11 томах

понімілий

ПОНІМІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до понімі́ти.

Старі довго мовчали, прибиті й понімілі, гість терпляче чекав (Ю. Янов., І, 1954, 115);

*У порівн. — Чого ж ви мовчите? Чому нічого не кажете, не просите… стоять навколішках, мов понімілі, — з болем та слізьми заговорили жінки до чоловіків (Мирний, III, 1954, 309).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понімілий — понімі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. понімілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до поніміти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понімілий — ПОНІМІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до понімі́ти. Старі довго мовчали, прибиті й понімілі, гість терпляче чекав (Ю. Яновський); * У порівн. – Чого ж ви мовчите? Чому нічого не кажете, не просите... стоять навколішках, мов понімілі, – з болем та слізьми заговорили жінки до чоловіків (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах