попелюшка
ПОПЕЛЮ́ШКА¹, и, ж.
Казковий персонаж доброї, слухняної нерідної дочки, яка виконує всю чорну роботу і не користується ніякими правами члена сім'ї.
В останній розмові з Ольгою Завадка пророчив їй незавидне майбуття з ласки швагра і лякав, що їй, Олі, доведеться жити на правах попелюшки (Ірина Вільде);
* Образно. [Олімпіада Іванівна:] І нащо ти, Любочко, сих обшарпанців принаджуєш? Зовсім не до речі; щоб ще обікрали нас. [Любов:] Ну, як вам не сором? .. Ну, нащо ви моїх попелюшок прогнали? (Леся Українка).
ПОПЕЛЮ́ШКА², и, ж.
Зменш.-пестл. до попелю́ха².
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- попелюшка — попелю́шка 1 іменник жіночого роду, істота казковий персонаж попелю́шка 2 іменник жіночого роду, істота жайворонок Орфографічний словник української мови
- попелюшка — I -и, ж. Казковий персонаж доброї, слухняної нерідної дочки, яка виконує всю чорну роботу і не користується ніякими правами члена сім'ї. II -и, ж. Зменш.-пестл. до попелюха II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- попелюшка — ПОПЕЛЮ́ШКА¹, и, ж. Казковий персонаж доброї, слухняної нерідної дочки, яка виконує всю чорну роботу і не користується ніякими правами члена сім’ї. Словник української мови в 11 томах