попелюшка
ПОПЕЛЮ́ШКА¹, и, ж. Казковий персонаж доброї, слухняної нерідної дочки, яка виконує всю чорну роботу і не користується ніякими правами члена сім’ї.
В останній розмові з Ольгою Завадка пророчив їй незавидне майбуття з ласки швагра і лякав, що їй, Олі, доведеться жити на правах попелюшки (Вільде, Сестри.., 1958, 586);
*Образно. [Олімпіада Іванівна:] І нащо ти, Любочко, сих обшарпанців принаджуєш? Зовсім не до речі; щоб ще обікрали нас. [Любов:] Ну, як вам не сором?.. Ну, нащо ви моїх попелюшок прогнали? (Л. Укр., II, 1951, 20).
ПОПЕЛЮ́ШКА², и, ж. Зменш.-пестл. до попелю́ха².
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- попелюшка — попелю́шка 1 іменник жіночого роду, істота казковий персонаж попелю́шка 2 іменник жіночого роду, істота жайворонок Орфографічний словник української мови
- попелюшка — I -и, ж. Казковий персонаж доброї, слухняної нерідної дочки, яка виконує всю чорну роботу і не користується ніякими правами члена сім'ї. II -и, ж. Зменш.-пестл. до попелюха II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- попелюшка — ПОПЕЛЮ́ШКА¹, и, ж. Казковий персонаж доброї, слухняної нерідної дочки, яка виконує всю чорну роботу і не користується ніякими правами члена сім'ї. Словник української мови у 20 томах