попеліти
ПОПЕЛІ́ТИ, і́є, недок.
1. Перетворюватися на попіл.
Жар під баштою попелів (М. Коцюбинський);
Довкола диміло, попеліючи, пожарище (О. Довженко);
// Згоряючи, знищуватися.
– Нащо він штемпелі попсував? .. Треба кинути в огонь, нехай отам попеліють разом із свідоцтвами (Л. Мартович);
* Образно. [Д. Жуан:] Я владу мав над людськими серцями. [Анна:] А ті серця від влади вашої лиш попеліли (Леся Українка).
2. Набувати попелястого кольору, ставати сірим.
Бордові хмари попеліли, тьмарились (Григорій Тютюнник);
Починало бліднути, попеліти чорне небо (М. Стельмах);
* У порівн. Небо, збіліле від спеки, вже сивіє, мов попеліє (Леся Українка);
// Ставати блідим, аж сірим від гніву, обурення і т. ін.
Оля попеліє: – Ти... хочеш маму обманювати? Вже до цього в тебе дійшло? (Ірина Вільде).
Значення в інших словниках
- попеліти — попелі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- попеліти — див. зникати Словник синонімів Вусика
- попеліти — -іє, недок. 1》 Перетворюватися на попіл. || Згоряючи, знищуватися. 2》 Набувати попелястого кольору, ставати сірим. || Ставати блідим, аж сірим від гніву, обурення і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- попеліти — ЗГОРІ́ТИ (знищитися вогнем), СПАЛИ́ТИСЯ, ПРОГОРІ́ТИ, ПЕРЕГОРІ́ТИ, ВИ́ГОРІТИ, СПОПЕЛІ́ТИ, ЗДИ́МІТИ (ЗДИМІ́ТИ) діал. (до кінця, до останку). — Недок. Словник синонімів української мови
- попеліти — Попелі́ти, -лі́ю, -лі́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- попеліти — ПОПЕЛІ́ТИ, і́є, недок. 1. Перетворюватися на попіл. Жар під баштою попелів (Коцюб., І, 1955, 294); Довкола диміло, попеліючи, пожарище (Довж., І, 1958, 307); // Згоряючи, знищуватися. — Нащо він штемпелі попсував?.. Словник української мови в 11 томах
- попеліти — Попеліти, -лію, -єш гл. Обращаться въ пепелъ. Кіевск. у. Словник української мови Грінченка