попеліючий
ПОПЕЛІ́ЮЧИЙ, а, е, розм.
Дієпр. акт. до попелі́ти.
Серед спустошеного виноградника стояв робітник, байдужно перегортаючи ломакою попеліючий жар (М. Коцюбинський);
Він .. глядів і глядів у огнище, на миготячі іскри та попеліючі поліна (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- попеліючий — ПОПЕЛІ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до попелі́ти. Серед спустошеного виноградника стояв робітник, байдужно перегортаючи ломакою попеліючий жар (Коцюб., І, 1955, 220); Він.. глядів і глядів у огнище, на миготячі іскри та попеліючі поліна (Фр., VI, 1951, 65). Словник української мови в 11 томах