1. Словник української мови у 20 томах

попенко

ПОПЕ́НКО, а, ч., розм.

Син попа.

Доводилося бачити їй і попенка; панич, а лице у плямах, голова закустрана, сам засмоктаний, і говорив так грубо, а лаявся ще гірше... (Панас Мирний);

Попенко з сусідньої волості родом, Він теж нареченим вважався колись, Та зник у компанії з іншими згодом (Л. Первомайський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попенко — попе́нко іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. попенко — -а, ч., розм. Син попа; попович. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попенко — ПОПЕ́НКО, а, ч., розм. Син попа. Доводилося бачити їй і попенка; панич, а лице у плямах, голова закустрана, сам засмоктаний, і говорив так грубо, а лаявся ще гірше… (Мирний, III, 1954, 158); Попенко з сусідньої волості родом... Словник української мови в 11 томах