попеліти
ПОПЕЛІ́ТИ, і́є, недок.
1. Перетворюватися на попіл.
Жар під баштою попелів (Коцюб., І, 1955, 294);
Довкола диміло, попеліючи, пожарище (Довж., І, 1958, 307);
// Згоряючи, знищуватися.
— Нащо він штемпелі попсував?.. Треба кинути в огонь, нехай отам попеліють разом із свідоцтвами (Март., Тв., 1954, 433);
*Образно. [Д. Жуан:] Я владу мав над людськими серцями. [Анна:] А ті серця від влади вашої лиш попеліли і внівець оберталися (Л. Укр., III, 1952, 408).
2. Набувати попелястого кольору, ставати сірим.
Бордові хмари попеліли, тьмарились (Тют., Вир, 1964, 543);
Починало бліднути, попеліти чорне небо (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 896);
*У порівн. Небо, збіліле від спеки, вже сивіє, мов попеліє (Л. Укр., І, 1951, 304);
// Ставати блідим, аж сірим від гніву, обурення і т. ін.
Оля попеліє: — Ти… хочеш маму обманювати? Вже до цього в тебе дійшло? (Вільде, На порозі, 1955, 24).
Значення в інших словниках
- попеліти — попелі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- попеліти — див. зникати Словник синонімів Вусика
- попеліти — -іє, недок. 1》 Перетворюватися на попіл. || Згоряючи, знищуватися. 2》 Набувати попелястого кольору, ставати сірим. || Ставати блідим, аж сірим від гніву, обурення і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- попеліти — ПОПЕЛІ́ТИ, і́є, недок. 1. Перетворюватися на попіл. Жар під баштою попелів (М. Коцюбинський); Довкола диміло, попеліючи, пожарище (О. Довженко); // Згоряючи, знищуватися. – Нащо він штемпелі попсував? .. Словник української мови у 20 томах
- попеліти — ЗГОРІ́ТИ (знищитися вогнем), СПАЛИ́ТИСЯ, ПРОГОРІ́ТИ, ПЕРЕГОРІ́ТИ, ВИ́ГОРІТИ, СПОПЕЛІ́ТИ, ЗДИ́МІТИ (ЗДИМІ́ТИ) діал. (до кінця, до останку). — Недок. Словник синонімів української мови
- попеліти — Попелі́ти, -лі́ю, -лі́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- попеліти — Попеліти, -лію, -єш гл. Обращаться въ пепелъ. Кіевск. у. Словник української мови Грінченка