попечитель
ПОПЕЧИ́ТЕЛЬ, я, ч.
У дореволюційній Росії – офіційна особа, яка керувала певними установами, навчальними закладами і т. ін., а також особа, призначена почесним керівником якого-небудь закладу, установи.
Одним з перших попечителів богаділень Полтавського господарства був видатний письменник Іван Котляревський, який віддавав цій справі багато часу і уваги (з наук. літ.);
Вона ж проходить гордовито у грязних ботах через клас. У неї татко попечитель цієї школи .. Василь Мефодієвич, вчитель, – і той на неї не кричить (В. Сосюра).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- попечитель — попечи́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- попечитель — -я, ч. У дореволюційній Росії – офіційна особа, яка керувала певними установами, навчальними закладами і т. ін., а також особа, призначена почесним керівником якого-небудь закладу, установи; куратор. Великий тлумачний словник сучасної мови
- попечитель — Опікун, (вона) опікунка, (дружина) опікунша, див. куратор Словник чужослів Павло Штепа
- попечитель — ПОПЕЧИ́ТЕЛЬ, я, ч. У дореволюційній Росії — офіційна особа, яка керувала певними установами, навчальними закладами і т. ін., а також особа, призначена почесним керівником якого-небудь закладу, установи. Словник української мови в 11 томах