1. Словник української мови в 11 томах

попечитель

ПОПЕЧИ́ТЕЛЬ, я, ч. У дореволюційній Росії — офіційна особа, яка керувала певними установами, навчальними закладами і т. ін., а також особа, призначена почесним керівником якого-небудь закладу, установи.

Одним з перших попечителів богаділень Полтавського господарства був видатний письменник Іван Котляревський, який віддавав цій справі багато часу і уваги (Матеріали.. охор. здоров’я.., 1957, 31);

Вона ж проходить гордовито у грязних ботах через клас. У неї татко попечитель цієї школи.. Василь Мефодієвич, вчитель, — і той на неї не кричить (Сос., II, 1958, 367).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попечитель — попечи́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. попечитель — -я, ч. У дореволюційній Росії – офіційна особа, яка керувала певними установами, навчальними закладами і т. ін., а також особа, призначена почесним керівником якого-небудь закладу, установи; куратор. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попечитель — Опікун, (вона) опікунка, (дружина) опікунша, див. куратор Словник чужослів Павло Штепа
  4. попечитель — ПОПЕЧИ́ТЕЛЬ, я, ч. У дореволюційній Росії – офіційна особа, яка керувала певними установами, навчальними закладами і т. ін., а також особа, призначена почесним керівником якого-небудь закладу, установи. Словник української мови у 20 томах