1. Словник української мови у 20 томах

поплескати

ПОПЛЕСКА́ТИ, ещу́, е́щеш, док.

1. кого, що і без прям. дод. Злегка ударити рукою кілька разів долоні другої або по чому-небудь.

[Бентлі:] Я вас ненавиджу, майоре! [Петерсон:] .. А хіба це має якесь значення в нашій службі? Ви непоправний фантаст, Бентлі! (Поплескав його по плечу) (Я. Галан);

Василь поплескав долонею по гарячому металу трактора (О. Довженко).

2. розм. Займатися пересудами якийсь час.

◇ (1) Поплеска́ти (попатя́кати, поплести́) язико́м (язика́ми) – те саме, що Плеска́ти (патя́кати, плести́) язико́м (язика́ми) (певний час) (див. плеска́ти).

– Може, й брехав, – понуро кидає Яків. – Йому що – поплескав язиком, та й далі (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поплескати — поплеска́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поплескати — -ещу, -ещеш, док. 1》 перех. і неперех. Злегка ударити рукою кілька разів по чому-небудь. Поплескати в долоні. 2》 неперех., розм. Займатися пересудами якийсь час. Поплескати язиком. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поплескати — плеска́ти (патя́кати, плести́) язико́м (язика́ми). 1. Багато говорити про щось неістотне, пусте; базікати, теревенити. — Перестаньте плескати язиком! Мужчина називається! — з презирством кинула Оксана (П. Автомонов); — Перестань!... Фразеологічний словник української мови
  4. поплескати — Поплеска́ти, -лещу́, -ле́щеш, -щуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. поплескати — ПОПЛЕСКА́ТИ, ещу́, е́щеш, док. 1. перех. і неперех. Злегка ударити рукою кілька разів по чому-небудь. [Бентлі:] Я вас ненавиджу, майоре! [Петерсон:] ..А хіба це має якесь значення в нашій службі? Ви непоправний фантаст, Бентлі!... Словник української мови в 11 томах
  6. поплескати — Поплескати, -плещу, -щеш гл. 1) Плескать нѣкоторое время. 2) Похлопать, поаплодировать. З) Поболтать нѣкоторое время. 4) У кузнецовъ: поклепать нѣкоторое время. Словник української мови Грінченка