пополам

ПОПОЛА́М, присл.

1. На дві рівні частини, на дві половини.

Достала [бабуся] у себе з хустки .. слід пана Забрьохи та й розділила пополам і одну часточку всипала у те ж таки тісто (Г. Квітка-Основ'яненко);

Розколоті пополам смоляні деревини зносились до місця (М. Шеремет);

// Порівну, на двох.

Якщо в мене є цукерка – Півцукерки другу дам, Якщо грушка є в Оверка, Значить, грушку – пополам (І. Муратов);

– Пополам! – Ні, – крутнув головою Костянтин. – Сьогоднішній улов – твій, а завтра – моя доля (М. Стельмах);

// з ким. На двох разом.

[Марко:] .. Моя кватиря [квартира] отут на лаві, пополам з бабою. Тіснувата кватиря (З. Мороз).

2. з чим. З домішкою чого-небудь іншого наполовину.

Діжу вчинила – пополам з гречаним (Ганна Барвінок);

Харчі в [концентраційному] таборі убогі. Хліб пополам з деревною тирсою, та й той давали раз у день (П. Автомонов);

// Вперемішку з чим-небудь.

Заквітчана квітками пополам з хрещатим барвінком, білолиця, рум'яна, вона так привітно виглядала своїми чорними очима (Панас Мирний);

Мов тріски, понтони летять в повітря з димом пополам (І. Гончаренко);

* Образно. Можливо, син тобі насниться, Кохання з смутком пополам (А. Малишко);

// у сполуч. з ім. в оруд. в. З певним відтінком (за знач. іменника).

Спершу вона не повірила.., бо Кость з шуткою [жартом] пополам сказав їй об сім (Г. Квітка-Основ'яненко);

// у сполуч. з ім. в оруд. в. З наявністю чогось іншого.

Батько, нігде дітися, хоч з нуждою пополам, хоч у позичку ускочив, а віддав хлопця у науку до дяка (Г. Квітка-Основ'яненко);

Так і тішимося з лихою годиною пополам (Ганна Барвінок).

Перело́млювати / переломи́ти на́двоє (попола́м і т. ін.) див. перело́млювати.

◇ Го́ре (ра́дість, ща́стя і т. ін.) [діли́ти] попола́м (на́впі́л) див. діли́ти;

(1) З го́рем (з ли́хом) попола́м (на́впі́л) – з великими труднощами або ледве, насилу.

В минулому тижні з горем пополам засіяв Василь свою нивку (І. Цюпа);

З новим бульдозером Кузьма освоївся ще не зовсім, владарює над ним з горем пополам (О. Гончар);

Змерзла ж [Маруся] то так, що зуб з зубом не зведе .. З лихом пополам прибігла додому (Г. Квітка-Основ'яненко);

Павлюк мав незначний запас зерна, назбираний по панських маєтках. Для козаків його ще з горем навпіл і вистачило б (В. Чемерис);

Бравий гусар Йоганн Шмідт, з лихом пополам відвоювавши на італійському фронті, .. втік із кавалерійського полку (з газ.);

(2) З гріхо́м попола́м – не зовсім добре, не зовсім так, як годилось би; як-небудь.

– З гріхом пополам закінчив церковнопарафіяльну школу (С. Ковалів);

Софія Карлівна і тут [у зоосаду] сама давала пояснення, хоча це й виходило в неї з гріхом пополоам (О. Гончар);

– Город засадили? – Засадили з гріхом пополам (В. Гжицький).