1. Словник синонімів української мови

пополам

НА́ВПІ́Л (на дві приблизно рівні частини), НА́ДВО́Є, ПОПОЛОВИ́НІ, ПОПОЛА́М, НАПОПОЛА́М розм. Одна (зморшка) розкраювала навпіл лоба, а друга ділила на дві півкульки підборіддя (П. Автомонов); Я з розпачу ухватив весло і замахнувся так, ніби хотів перебити рибалку надвоє (Ю. Яновський); — Значить, все треба поділити пополовині (М. Стельмах); Якщо грушка є в Оверка, Значить, грушку — пополам (І. Муратов); Напополам перервусь, а таки доб'юся свого (А. Головко).

ПО́РІ́ВНУ (рівними, однаковими частинами; на рівні частини), ПОРІ́ВНО, НАРІВНО, НА́РІВНІ, НА́ВПІЛ, ПОПОЛА́М, ПОПОЛОВИ́НІ (на дві рівні частини). Доля намагається порівну розподілити: одному — талант, іншому — заможніших батьків (В. Дрозд); Був товариш у мене, Порох порівну ділили, пробиралися на Січ (А. Малишко); Разом зі мною рушай у дорогу, Порівно будем ділити тривогу (Д. Луценко); Йому хотілося в війні зразу ж поділяти з союзниками все нарівні — і кров, і піт, і злигодні (О. Довженко); — Хату я одказую на обидвох синів навпіл (П. Козланюк); Хіба не рівна частина досталася на долю братів? Усе ж пополам паювали (Панас Мирний); — Будем вважати, тату, що вас є двоє і нас двоє — я і жінка. Значить, все треба поділити пополовині (М. Стельмах).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пополам — правильніше: навпіл «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. пополам — попола́м прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. Пополам — Навпіл Неправильно-правильно
  4. пополам — присл. 1》 На дві рівні частини, на дві половини, навпіл. || Порівну, на двох. || з ким. На двох разом. 2》 з чим. З домішкою чого-небудь іншого наполовину. || Вперемішку з чим-небудь. || у сполуч. з ім. в оруд. в. З певним відтінком (за знач. іменника). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пополам — Навпів, упів, спів Словник чужослів Павло Штепа
  6. пополам — ПОПОЛА́М, присл. 1. На дві рівні частини, на дві половини. Достала [бабуся] у себе з хустки .. слід пана Забрьохи та й розділила пополам і одну часточку всипала у те ж таки тісто (Г. Словник української мови у 20 томах
  7. пополам — присл. Однаково, байдуже. Якщо чесно, то мені абсолютно пополам, як у нього справи. Словник сучасного українського сленгу
  8. пополам — безос.-предик., кому що; мол. Байдуже, все одно. БСРЖ, 461; ПСУМС, 56. Словник жарґонної лексики української мови
  9. пополам — діли́ти хліб-сіль (хліб і сіль) з ким і без додатка. 1. Спільно харчуватися з ким-небудь (перев. в умовах матеріальної скрути). По від’їзді Тасі Раїса умовилася столуватись у старої матушки. Щодня утрьох вони ділили хліб-сіль (М. Коцюбинський). Фразеологічний словник української мови
  10. пополам — ПОПОЛА́М, присл. 1. На дві рівні частини, на дві половини. Достала [бабуся] у себе з хустки.. слід пана Забрьохи та й розділила пополам і одну часточку всипала у те ж таки тісто (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах