попомучити
ПОПОМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що, розм.
Мучити тривалий час; помучити добре.
Дома ж на нього чекала кохана дружинонька, і пан Демид навмисне хотів затриматися, щоб попомучити її дожиданням (О. Ільченко);
– Скільки вони попомучили подавальницю і дієтсестру!.. Що не подадуть їм – усе не те... (Є. Кравченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- попомучити — попому́чити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- попомучити — -чу, -чиш, док., перех., розм. Мучити тривалий час; помучити добре. Великий тлумачний словник сучасної мови
- попомучити — ПОПОМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Мучити тривалий час; помучити добре. Дома ж на нього чекала кохана дружинонька, і пан Демид навмисне хотів затриматися, щоб попомучити її дожиданням (Ільч., Козацьк. роду.. Словник української мови в 11 томах