1. Словник української мови в 11 томах

попомучити

ПОПОМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Мучити тривалий час; помучити добре.

Дома ж на нього чекала кохана дружинонька, і пан Демид навмисне хотів затриматися, щоб попомучити її дожиданням (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 501);

— Скільки вони попомучили подавальницю і дієтсестру!.. Що не подадуть їм — усе не те… (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 98).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попомучити — попому́чити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. попомучити — -чу, -чиш, док., перех., розм. Мучити тривалий час; помучити добре. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попомучити — ПОПОМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що, розм. Мучити тривалий час; помучити добре. Дома ж на нього чекала кохана дружинонька, і пан Демид навмисне хотів затриматися, щоб попомучити її дожиданням (О. Словник української мови у 20 томах